Сергій Чванкін розповів про особливості спадкування нерухомого майна

Голова Київського районного суду міста Одеси, голова Асоціації слідчих суддів України Сергій Чванкін розповів про особливості спадкування нерухомого майна та розгляд судових спорів, які виникли внаслідок порушення права на спадок.

Кожен спадкоємець має право як прийняти спадщину, так і не прийняти її. Це стосується і спадкоємців за заповітом, і спадкоємців за законом.

При цьому спадкоємець, який постійно мешкав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого законом терміну він не заявить про відмову від неї. Ті ж спадкоємці, які не проживали постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, повинні особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, інакше вважатиметься, що вони не прийняли спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину за законом чи заповітом, може одержати свідоцтво про право на неї. Разом з тим якщо спадкове майно є нерухомим, то отримання відповідного свідоцтва стає не правом, а обов’язком. Крім того, успадковане нерухоме майно спадкоємець зобов'язаний зареєструвати в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Якщо спадщину прийняли кілька спадкоємців, свідоцтво видається також на ім'я кожного з них із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Належне оформлення спадщини, та особливо переходу прав власності на нерухоме майно у значній частці залежить від того, у якому стані перебували правовстановлюючі документи спадкодавця, чи були вони належним чином зараєстровані відповідно до вимог чинного на час оформлення спадщини законодавства.

Тут слід зауважити, що і судова практика і кореспондуючі роз’яснення вказують на те, що належним підтвердженням прав власності спадкодавця мають прийматися правовстановлюючі документи, оформлені відповідно до вимог законодавства у редакції на час набуття спадкодавцем відповідного права, а не у редакції на час оформлення спадщини у нотаріуса.

Разом з тим, нерідкою є ситуація, коли нотаріуси відмовляють спадкоємцям у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно з тих підстав, що спадкодавець за життя не зареєстрував своє право власності у відповідному державному реєстрі, чи надані спадкоємцями правовстановлюючі документи попри їх належність на момент оформлення,  не відповідають сучасним вимогам законодавства. В цьому випадку нотаріуси виносять постанови про відмову у видачі свідоцтва та роз'яснюють право спадкоємця на звернення до суду з відповідним позовом про визнання за ним права власності на нерухоме майно як такого, що набуто у порядку спадкування.

Якщо нотаріус відмовляє спадкоємцям у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майна, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні, судами загальної юрисдикції.

Підсудність таких справ визначається за місцем знаходження нерухомого спадкового майна, або, якщо спадщина складається з декількох об’єктів – за місцем знаходження основної його частини.

Учасниками справи у такому випадку, залежно від конкретних обставин можуть бути: позивач (або позивачі) – спадкоємець, якому було відмовлено у видачі свідоцтва, відповідач (або відповідачі) – спадкоємці, що прийняли спадщину, а якщо таких немає – територіальна громада за місцем знаходження майна в особі відповідної ради.

В окремих випадках відповідачами можуть виступати і інші особи, наприклад у випадку, коли спадкодавець за життя придбав на товарній біржі квартиру. На той час нотаріальне посвідчення такого договору не вимагалось, а тепер форма відповідного договору як правовстановлюючого документу вважається недотриманою, тому на підставі такого документу нотаріус не може видати спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину. В такому випадку спадкоємець з метою захисту свого права власності на спадщину має позиватись як до інших спадкоємців, якщо такі є, так і до продавця за договором купівлі-продажу спадкового майна із вимогами про визнання договору дійсним (за правилами ч.2 ст. 220 ЦК України ) та про визнання права власності на відповідну частку спадкового майна (за правилами статей 392 1267,1268 ЦК України).

Окремо хотілося б наголосити на тому, що залучення до участі у справі, в якості третьої особи, відповідного нотаріуса, що відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину – є скоріш сформованою юридичною практикою, ніж процесуальною необхідністю.

Так, в наслідок розгляду спадкового спору судом – про визнання права власності на майно в порядку спадкування за описаних вище умов жодних спеціальних правових наслідків для нотаріуса таке рішення не матиме. Інша справа якщо позивач вважає відмову нотаріуса незаконною та вимагає визнання його дій щодо відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину протиправними. У такому випадку нотаріус є обов’язковим учасником справи – відповідачем. Проте відповідачем вже в рамках адміністративного процесу, оскільки спір трансформується із категорії спадкових спорів, що належить розглядати за правилами цивільного судочинства, у категорію оскарження рішення нотаріуса, що ухвалено ним при виконанні функцій держави, що належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При підготовці до розгляду справи про визнання права власності на спадкове майно потрібно точно визначити та надати до суду докази щодо часу і підстав виникнення права власності у спадкодавця та підстави спадкування зазначеного майна. При цьому належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду.

Разом з тим, якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування - до спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

При цьому варто пам’ятати, що визнання права власності на спадкове майно (та майнові права) в судовому порядку є хоча і ефективним, та все ж винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.

Таким чином, слід звернути увагу на необхідність пред’явлення до суду обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину, як єдиного належного та допустимого доказу неможливості спадкування спірного майна у позасудовому порядку.

При цьому, якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не буде підтверджено належними доказами, це може бути підставою для відмови у позові.

З викладеного необхідно наголосити на необхідності дотримання порядку у правових питаннях кожним громадянином. Якщо вже сталось лихо і виникають складнощі із оформленням спадщини – радимо звернутись за правовою допомогою до фахівців, що врешті допоможе зберегти і час і гроші. Крім того, досить доречно буде ознайомитись із висловленими у Листі ВССУ з розгляду Цивільних і Кримінальних справ про спадкування (№ 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року) правовими позиціями та рекомендаціями як і при підготовці до звернення до суду, так і в ході розгляду справи судом.