Дана ініціатива судді знову стала актуальною - особливо після подій, що мали місце в м Одеса 26 жовтня 2016 року.
Нагадаємо, що за інформацією ЗМІ трагічне ДТП сталося за наступних обставин. Так, близько 21:00, автомобіль BMW на великій швидкості рухався по вул. Велика Арнаутська і на перехресті з вул. Преображенською здійснював перестроювання з крайнього лівого ряду вправо. Не впоравшись з керуванням і не розрахувавши дистанцію, водій зіткнувся з вантажним пікапом на базі «Москвича» (Іж-2717), який рухався в попутному напрямку. В результаті удару у пікапа відвалилося праве переднє колесо, машина за інерцією пролетіла кілька десятків метрів і врізалася в дерево, що коштувало життя водієві і пасажирові. Водій BMW від удару також не впорався з керуванням і автомобіль вилетів на тротуар в районі тролейбусної зупинки, зачепив лівим бортом стовп рекламної конструкції і вдарився в стіну будинку під гострим кутом. При цьому некерована машина збила як мінімум трьох осіб і зруйнувала частину фасаду. Водій і двоє пасажирів з великими зусиллями вийшли з машини (очевидці вважають це ознакою алкогольного сп'яніння, хоча причиною можуть бути і травми, отримані при аварії). Перехожі намагалися їх затримати; один з тих, хто був в машині, застосував холодну зброю і поранив одну людину, після чого всі троє зникли з місця події.
Необхідність введення кримінальної відповідальності була викликана величезною статистикою скоєння ДТП за участю нетверезих водіїв або нетверезих пішоходів, через яку на дорогах України через алкоголь гине до чотирьох чоловік щодня, люди отримують травми і каліцтва, а майно зазнає значних пошкоджень.
«На сьогоднішній день існує тільки адміністративна відповідальність за навмисну форму вини водія, яка передбачена ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або відмова від проходження медичного огляду на предмет встановлення алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів. Санкціями частин зазначеної статті передбачено стягнення у вигляді штрафу в певних межах, позбавлення права керування транспортними засобами на певний термін, адміністративний арешт на строк не більше доби і оплатне вилучення транспортного засобу.
Названі адміністративні стягнення, в т.ч. штрафи, які не так давно були значно підвищені, не забезпечують безпеки на дорогах і не є вагомою перешкодою для осіб, які не проти випити за кермом. Одні вважають, що вони здатні завдяки винятковим і тільки їм властивим здібностям впевнено керувати джерелом підвищеної небезпеки; інші впевнені, що їх не зупинять; треті - що оплатять штраф; інші - і так нічого втрачати, навіть іржавого автомобіля не шкода; або зникнуть з місця події і уникнуть жодної відповідальності », - зазначив Ігор Борщов.
За словами судді, на жаль, законодавство України не передбачає кримінальної відповідальності п'яниці за кермом.
Нині діюча ст. 286 КК України передбачає кримінальну відповідальність за порушення водієм правил дорожнього руху, що призвело до негативних наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю особи відповідного ступеня тяжкості або настання смерті. Зазначена стаття передбачає необережну форму провини водія транспортного засобу, а стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, враховується лише як обставина, що обтяжує покарання.
При цьому особлива частина Кримінального кодексу України не містить злочину за суспільно небезпечну, умисне поведінку водія джерела підвищеної небезпеки, який, будучи залученими до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані сп'яніння, знову сідає за кермо під впливом алкоголю.
П'яниці за кермом розраховують, що негативні наслідки для майна, здоров'я і життя інших осіб не настануть або свідомо допускають можливість настання таких наслідків, але легковажно розраховують на їх запобігання.
«Наприклад, умисне легке тілесне ушкодження є злочином, за який передбачена кримінальна відповідальність. Чи не відстежується в наведеному прикладі істотна невідповідність характерів і ступеня тяжкості суспільно небезпечної поведінки осіб і наслідків, які можуть настати?
Буде справедливим, коли особа, яку притягли до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або відмова від проходження медичного огляду на предмет встановлення алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, і яка не зробила для себе правильні висновки, повторно сідає за кермо в стані відповідного сп'яніння, будуть залучати вже до кримінальної відповідальності », - підкреслив Ігор Борщов.
Крім самої ідеї необхідності введення кримінальної відповідальності, суддя призводить тези по конструкції і змісту можливої статті Кримінального кодексу України, яка передбачає кримінальну відповідальність за повторне протягом року керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ігор Борщов пропонує статтю про кримінальну відповідальність за керування транспортним засобом в стані сп'яніння розмістити за теперішньою ст. 286 Кримінального кодексу України за номером і назвою ст. 286-1 КК України - керування транспортним засобом в стані сп'яніння.
За його словами, на відміну від ст. 286 КК України, яка є необережним злочином і факт керування водієм транспортним засобом в стані сп'яніння є обставиною, що обтяжує покаранням, нова стаття передбачатиме умисну форму вини, тобто умисний злочин.
Гіпотеза ч. 1 статті передбачає обов'язкову умову для кримінальної відповідальності - якщо протягом року, що передував подіям злочину, водій був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Таким чином, ч. 1 може мати наступний вигляд:
1. Управління транспортним засобом водієм, який перебував в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, якщо протягом року, що передував подіям злочину, водій був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення;
Суддя акцентує увагу на тому, що диспозиція і гіпотеза запропонованої до обговорення ч. 1 ст. 286-1 Кримінального кодексу України не передбачають настання будь-яких наслідків для здоров'я потерпілого. Тобто для кримінальної відповідальності буде досить самого факту повторного керування транспортним засобом в стані сп'яніння.
Він вважає, що наступними частинами цієї статті необхідно передбачити кримінальну відповідальність за повторне керування транспортним засобом в стані сп'яніння, якщо це призвело до заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень в залежності від ступеня їх тяжкості.
Так, частина 2-4 можуть виглядати так:
2. Діяння, передбачене ч. 1 цієї статті, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
3. Діяння, передбачене ч. 1 цієї статті, що спричинило смерть потерпілого або заподіяло тяжке тілесне ушкодження.
4. Діяння, передбачене ч. 1 цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб;
У цій статті навмисне не пропонується для обговорення санкції частин ст. 286-1 КК України, оскільки вид і міра кримінальної відповідальності не є предметом обговорення.
Разом з тим, слід зазначити, що міжнародний досвід свідчить про наявність різних санкцій - від низки профілактичних заходів у вигляді примусових курсів, лекцій, заліків, поряд з величезними штрафами і укладення на певний термін (адміністративне або кримінальне) до смертної кари.
До крайнощів суддя Ігор Борщов не закликає. Але, з огляду на менталітет і інші фактори населення України, необхідно ввести в кожній частині ст. 286-1 КК України дієві покарання –не штрафні санкції, а покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. Причому, як вважає суддя, ч. 1 зазначеної статті буде доцільним відразу віднести до тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
_03_03.png)
