Аналіз даних судового розгляду слідчими суддями клопотань, заяв про відвід та скарг на незаконні рішення, дії чи бездіяльності слідчих (прокурорів) під час досудового розслідування у Київському районному суді м. Одеси за 2015 рік.
Аналіз даних про судовий розгляд слідчими суддями клопотань, заяв про відвід та скарг на незаконні рішення, дії чи бездіяльності слідчих (прокурорів) під час досудового розслідування у Київському районному суді м. Одеси за 12 місяців 2015 року свідчить про те, що незважаючи на певне зростання їх кількості проти аналогічного періоду роботи за 2013-214 роках у минулому році слідчі судді в переважній більшості забезпечували своєчасний, повний, всебічний і об’єктивний розгляд таких кримінальних проваджень, і в основному намагалися дотримуватися всіх вимог діючого процесуального і матеріального закону.
Так, 6 обраними слідчими суддями районного суду за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. в цілому було розглянуто 1700 клопотань, в тому числі 1638 клопотань від слідчих (прокурорів) та 62 клопотання інших учасників кримінального процесу, надісланих останніми до слідчих суддів районного суду протягом 12 місяців 2015 року, з яких про обрання запобіжного заходу, продовження строку його дії і надання дозволу на затримання підозрюваних розглянуто 531 клопотання чи 32 % від загального числа (відмовлено в задоволенні 68 клопотань що складає 13 % їх кількості), в том числі щодо:
- обрання тримання під вартою 163 клопотання або 31 % (відмовлено в задоволенні 40 клопотань або 28 %);
- продовження строку тримання під вартою – 47 або 9 % (відмовлено в задоволенні лише 1-го такого клопотання або 2 %);
- обрання застави – 14 клопотань або 3 % (відмовлено в задоволенні 6 клопотань чи 43 %);
- обрання домашнього арешту – 117 клопотання або 22 % (відмовлено в задоволенні 13 клопотань чи 11 %);
- про продовження строку дії домашнього арешту – 11 клопотань або 2 % (відмовлено в задоволенні 3 клопотань чи 27 %);
- обрання особистого зобов’язання - 111 клопотань або 21 % (відмовлено в задоволенні 4 клопотань чи 4 %);
- надання дозволу на затримання підозрюваних для здійснення їх приводу в судове засідання з метою розгляду 55 клопотань про обрання їм запобіжних заходів, в тому числі у вигляді: тримання під вартою 43 клопотання; застави 7 клопотань; домашнього арешту 5 клопотань або 10 % їх кількості (відмовлено в задоволенні 1 клопотання чи 2 %);
- здійснення приводу осіб до слідчого у якості свідків – 5 клопотань (відмовлено в задоволенні 2 клопотань).
Також слідчими суддями розглянуто, як заходи процесуального забезпечення клопотання:
- про тимчасовий доступ до речей і документів 601, в тому числі від слідчих чи прокурорів 593 про тимчасовий доступ до речей і документів, що складає 37,0 % загального числа всіх розглянутих клопотань (відмовлено в задоволенні 66 клопотань або 11%);
- про проведення обшуку – 246 або 41 % від загального числа всіх розглянутих клопотань, в тому числі від слідчих чи прокурорів 243 клопотання (відмовлено в задоволенні 41 клопотань або 17%);
- про накладення арешту на майно, речи і документи 220 клопотань або 13% від загального числа всіх розглянутих клопотань, в тому числі від слідчих чи прокурорів 218 клопотань (відмовлено в задоволенні 30 клопотань або 14%);
- про тимчасове обмеження користування спеціальним правом (стосовно водія правом курування транспортними засобами) – 11 клопотань або 0,7 % від загального числа всіх розглянутих клопотань (відмовлено в задоволенні 4 клопотань або 36%).
При цьому варто звернути увагу на те, що у 2015 році за результатами розгляду 1700 клопотань слідчими суддями відмовлено в задоволенні 208 з них, що складає 13% їх кількості при залишку нерозглянутих з числа зареєстрованих у минулому році 18 клопотаннях, що складає 1%.
Разом з тим, слідчими суддями протягом 12 місяців 2015 року прийнято до свого провадження в цілому 594 скарг, заяв та клопотань від інших учасників кримінального процесу з яких, фактично розглянуто 589 або 99 % від зареєстрованих. Також з числа розглянутих 594 скарг, заяв та клопотань від інших учасників кримінального процесу 76 є заявами про відвід, 68 складають клопотання про застосування заходів забезпечення і, 445 скаргами на незаконні рішення, дії чи бездіяльності слідчих (прокурорів) під час досудового розслідування.
Так, у 215 році до райсуду надійшло 448 скарг на незаконні рішення, дії чи бездіяльності слідчих (прокурорів), з них розглянуто 445 скарг, і тому лише 3 скарги чи 1% на початок 2016 року залишилися не розглянутими. При цьому, з числа розглянутих скарг (445), останні були спрямовані: на дії (бездіяльність) слідчих 413 скарг або 93 % від розглянутих; на дії (бездіяльність) прокурорів 32 скарги або 7 % від розглянутих.
За результатами розгляду таких скарг на рішення, дії (бездіяльність) слідчих та прокурорів слідчими суддями задоволено 318 скарги або 71%; відмовлено у відкритті провадження чи у розгляді 13 скарг або 3% від розглянутих; відмовлено у задоволенні по суті 79 скарг або 18 %; повернуто 35 скарг їх авторам чи 8% для усунення процесуальних недоліків, що не позбавляло останніх у подальшому їх права на повторне звернення з цього самого приводу до слідчого судді.
Більш докладне узагальнення динаміки зростання чи зниження числа, розглянутих слідчими суддями клопотань, заяв та скарг, а також порівняльних даних з цього приводу за аналогічні періоди роботи районного суду за 2014-2015 роки (зведені статистичні відомості) для зручності їх використання під час цього аналізу викладені у вигляді окремо сформованої таблиці, яка додається до цього узагальнення та є його органічною частиною. Такій порівняльний аналіз дозволяє спостерігати певну тенденцію зростання числа розглянутих скарг на незаконні рішення, дії чи бездіяльності слідчих (прокурорів) до 30 відсотків на фоні зниження числа клопотань сторін лише на 8 % у минулому році проти аналогічних показників за 2014р.
Вивченням окремих кримінальних проваджень (справ) встановлено, що всебічність та об’єктивність їх розгляду нажаль не завжди відповідає всім необхідним вимогам закону, і тому потрібно систематично та послідовне приділяти особливу увагу вирішенню найбільш проблемних питань щодо здійснення саме справедливого правосуддя слідчими суддями, переважне шляхом їх критичного обговорення на зборах суддів чи окремо на нарадах слідчих суддів, в тому числі у форматі круглого столу з участю прокурорів, слідчих та адвокатів.
Так, наприклад дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів та обшук мають певні спільні риси, що викликає низку питань при їх застосуванні, але, логічно, є й відмінності, так як тимчасовий доступ до речей та документів є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, а обшук є виключно слідчою дією. Проте, як у випадку тимчасового доступу до речей і документів, так само і при обшуку, речі та документи можуть вилучатися, і тому на практиці виникає питання, в якому саме випадку прокурор чи слідчий мають звернутися до слідчого судді з клопотанням про обшук, а в якому – про тимчасовий доступ до речей і документів, з порушенням питання про їх вилучення. Загальновідомо, що чинний КПК України не містить певної відповіді на це запитання, але у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про надання дозволу на обшук. Також варто звернути увагу, що КПК не містить і наслідків неявки в судове засідання без поважної причини сторони кримінального провадження, якою подане клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, і не тільки слідчого або прокурора, але в таких випадках це має бути підставою для відмови в задоволенні клопотання, оскільки неявка свідчить про небажання підтримати подане клопотання та довести обставини, на які посилаються у клопотанні.
Останнім часом є актуальними певні проблемні питання щодо подачі та розгляду скарг слідчому судді стороною захисту чи іншими зацікавленими особами на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора і це обумовлено насамперед тім, що законодавчо закріплене право особи, яка набула статусу підозрюваного, потерпілого в кримінальному провадженні, оскаржувати слідчому судді рішення, дії чи бездіяльність процесуальних осіб, що здійснюють досудове розслідування, з одного боку є процесуальною можливістю підозрюваного захистити свої права та інтереси від порушення та запобігти таким порушенням, а з іншого діючими нормами КПК недостатньо врегульовані процедурно та неформалізовані необхідним чином. Як свідчить вивчена з цього приводу судова практика - саме інститут оскарження в кримінальному процесі є для сторони захисту інструментом для усунення порушень вимог закону, які мають місце з боку слідчого чи прокурора.
Так, у порівнянні з іншими процедурами судовий порядок розгляду скарг забезпечує більшу об’єктивність, більш широкі можливості зацікавлених осіб у відстоюванні своїх інтересів, більшу авторитетність та обов’язковість прийнятого за результатами розгляду скарги рішення. Питання оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора під час здійснення ними досудового розслідування кримінального провадження неодноразово досліджувалися в своїх інформаційних листах суддями ВСС України, проте залишаються проблемними і до кінця нерозкритими, а також спірними на практиці питання саме щодо порядку подачі, вимог до форми та змісту скарги, поданої стороною захисту на незаконні рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора під час досудового розслідування. Це викликано по – перше тім, що чинний Кримінальний процесуальний кодекс чітко не встановлює порядок подачі скарги та територіальну підсудність таких справ, але на практиці така скарга подається до суду за місцем розташування органу або місця роботи посадової особи, рішення, дії чи бездіяльність якої оскаржуються. При цьому, скаржник (його захисник, представник чи законний представник) вправі подати скаргу безпосередньо до суду (поштою чи в канцелярію суду). Підозрювані, що тримаються під вартою, направляють скаргу до суду через адміністрацію слідчого ізолятора, а при поданні скарги через слідчого, прокурора ці посадові особи повинні та мають можливість невідкладно направити скаргу до суду і, тому вони також вправі докласти до скарги свої пояснення з приводу рішень, дій чи бездіяльності, що викликали звернення зі скаргою. Зустрічаються непоодинокі випадки, коли орган досудового розслідування чи його підрозділи одного міста територіально розташований в іншому районі цього населеного пункту. Наприклад, слідче управління ГУНП в Одеської області, як і само управління поліції розташований на території Приморського району м. Одеси, а його слідчий підрозділ за досудовим розслідуванням ДТП на території Київського району м. Одеси. Отже, в питанні визначення територіальної підсудності судового розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора не можна та недоцільне керуватись тільки місцем розташування органу досудового розслідування, в якому працює слідчий, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються стороною захисту. Також ВССУ для реалізації покладених на нього Законом України «Про судоустрій і статус суддів» завдань, зокрема щодо надання судам нижчого рівня рекомендаційних роз’яснень з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції, підготував та затвердив на нараді судової палати у кримінальних справах низку рекомендаційних роз’яснень, серед яких «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 05 квітня 2013 року N 223-559/0/4/13. В даному листі зазначається, що «беручи до уваги, що законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ч. 7 ст. 100, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 201, ч. 3 ст. 244, ч. 10 ст. 290 КПК) і, тому з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК правильним є застосування зазначеного правила й до розгляду клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (наприклад, ч. 1 ст. 306 КПК). Таким чином, ВССУ з одно боку зробив висновок, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування розглядаються слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, але з іншого у повному обсязі не визначив чітке поняття що в даному випадку требо правильно під такою його назвою і, тому на нашу думку, в зв’язку з цим доцільно було б внести до КПК України додаткову норму, яка буде чітко визначати територіальну підсудність судових справ з розгляду, як саме скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора так і клопотань інших сторін. Необхідно також законодавчо закріпити, що скарга слідчому судді сторони захисту на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора подається безпосередньо до суду першої інстанції скаржником чи його захисником, а підозрюваним, який тримається під вартою, направляється до суду через адміністрацію слідчого ізолятора.
Так само, чинним законодавством не встановлюються вимоги до форми та змісту скарги, перелік документів, які мають бути додані скаржником і тому, з одного боку, це дає право особі, яка подає скаргу, не додавати до неї копію документу, який оскаржується, копії скарги для слідчого та прокурора, копії документів, якими обґрунтовується скарга. Виходячи зі змісту ст. 304 КПК, це не може стати підставою для слідчого судді для повернення скарги або відмови у відкритті провадження за скаргою. Але з іншого боку, зрозуміло, що більш чіткий виклад обставин і підстав для оскарження дають скаржнику більше шансів отримати позитивне рішення слідчого судді - захистити права підозрюваного. Таким чином відсутність у законі спеціальних вимог до форми та змісту скарги створює сприятливі умови для їх подання і є одним із засобів, який додатково гарантує свободу оскарження. Проте, слідчі судді з цього приводу вважають, що доцільне було б законодавчо закріпити вимоги щодо форми та змісту скарги, яка подається слідчому судді на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, з метою забезпечення повного і об’єктивного судового розгляду поданої скарги. Адже, КПК не зобов’язує слідчого суддю витребовувати матеріали кримінального провадження для розгляду скарги. Таким чином, саме на підставі доводів скаржника, їх документального підтвердження слідчий суддя має можливість прийняти законне і обґрунтоване рішення. Стаття 306 КПК дає право слідчому судді розглядати скаргу за відсутністю слідчого чи прокурора, тобто без з’ясування їхньої думки щодо позиції скаржника і через це, є вкрай важливим встановлення певних вимог до форми і змісту скарги, щоб на практиці вона дійсно стала інструментом для усунення порушень вимог закону, які мають місце з боку слідчого чи прокурора. За аналогією з іншими нормами закону доцільно було б законодавчо закріпити наприклад наступні вимоги до скарги, яка подається слідчому судді на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, а саме про те що: скарга подається в письмовій формі із зазначенням ПІБ, місце проживання або місцезнаходження скаржника; номеру кримінального провадження; статусу скаржника у кримінальному провадженні; рішення, дії чи бездіяльності, які оскаржуються; виклад обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, в чому полягало порушення слідчим, прокурором вимог закону; доказів, що підтверджують кожну обставину, якою скаржник обґрунтовує свої вимоги, зокрема копії документів тощо (за наявності) виклад обставин, через які скаржник не може надати копію рішення, що є предметом оскарження; змісту вимог скаржника; переліку документів, що додаються до скарги (за наявності); підпису особи, яка подає скаргу; дати підписання скарги. Також, до скарги обов’язково повинні додаватись документи на підтвердження повноважень особи, яка подає скаргу, якщо скарга подається в інтересах іншої особи; копія скарги з додатками для слідчого і прокурора, за винятком випадків, коли скаржник перебуває під домашнім арештом або в слідчому ізоляторі; в разі оскарження рішення слідчого чи прокурора, яке оформлено постановою, копія цієї постанови (в разі її отримання скаржником). Якщо скарга подана з пропущенням строків, встановлених ст. 304 КПК, до скарги повинно додаватись письмове клопотання до слідчого судді про поновлення цього строку з викладенням причин його пропуску. При цьому доцільно було б зазначити, що недодержання встановлених вимог до форми та змісту скарги є підставою для її повернення скаржнику.
Однак, законодавець, не встановивши вимог до форми і змісту скарги, яка подається на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, одночасно у ст. 304 КПК України встановив підстави для повернення скарги, а саме скарга повертається, якщо: скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; скарга не підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення. Виходячи з вищенаведеного, можна дійти висновку щодо наявності на сьогоднішній день певної прогалини в законодавстві, яка полягає в тому, що підстави для повернення скарги суперечать одному із принципів права – "дозволено все, що не заборонено законом". Тобто, якщо певні вимоги, в даному випадку до скарги, не закріплені в законодавстві як обов’язкові, то їх недодержання не може бути підставою для відмови особі в доступі до правосуддя. Не зважаючи на те, що законодавчо не врегульовані вимоги до форми та змісту скарги, яка подається на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, судова практика показує, що саме їх недодержання скаржником є підставою для повернення слідчим суддею скарги або відмови у відкритті провадження за скаргою, іншими словами – певною перешкодою для особи в доступі до правосуддя. Можливість звернення за судовим захистом є гарантією забезпечення доступності правосуддя на досудовому провадженні і тому, забезпечення особі безперешкодного доступу до правосуддя з метою захисту своїх порушених прав та інтересів полягає також у чіткому закріплені на законодавчому рівні процесуальних вимог, яких така особа повинна додержуватись. Вивченням окремих кримінальних проваджень (справ) встановлено, що оперативність їх розгляду не завжди відповідає всім вимогам закону, і переважно основними причинами, що викликали необхідність перерви у судових засіданнях були, як правило - неявка в судове засідання авторів скарг чи клопотань або інших учасників, несвоєчасне надання необхідних матеріалів.
У зв’язку з тим, в наступному вважаю за необхідне: приділяти постійну увагу питанням саме оперативного здійснення правосуддя з вищезазначених питань, надання практичної допомоги окремим слідчим суддям, шляхом їх обговорення на зборах суддів, а також на нарадах слідчих суддів, в тому числі за допомогою правильної організації проведень таких обговорень у форматі круглого столу з участю прокурорів, слідчих та суддів; обговорити висновки цього аналізу середі слідчих суддів.
Голова Київського районного суду
м. Одеси С.А. Чванкін
_03_03.png)
